відділювати


Словник синонімів української мови. 2014.

Look at other dictionaries:

  • відділювати — див. відділяти …   Український тлумачний словник

  • відділювати — дієслово недоконаного виду …   Орфографічний словник української мови

  • відділяти — I 1) = відділювати, відділити (що від чого бути межею, перепоною між чим / ким н.), відділювати, розділяти, розділити (кого що), відмежовувати, відмежувати, відгороджувати, відгородити, відокремлювати, відокремити; ділити (кого що), розмежовувати …   Словник синонімів української мови

  • відділюваний — а, е. Дієприкм. пас. теп. і мин. ч. до відділювати …   Український тлумачний словник

  • відділювання — я, с. Дія за знач. відділювати …   Український тлумачний словник

  • відсортовувати — ую, уєш, недок., відсортува/ти, у/ю, у/єш, док., перех. Відбирати, відділювати сортуванням …   Український тлумачний словник

  • відгороджувати — відгородити (парканом, тином, стіною тощо відокремлювати когось / щось від кого / чого н.), відділяти, відділювати, відділити; відмуровувати, відмурувати (муром) …   Словник синонімів української мови

  • відокремлювати — I = відокремити 1) (роз єднуючи, розділяючи, брати частину від цілого), відділяти, відділити, відривати, відірвати, у[в]ривати, урвати, у[в]вірвати; відламувати, відламати (ламаючи); відколювати, відколоти (ударяючи, колючи); відколупувати,… …   Словник синонімів української мови

Share the article and excerpts

Direct link
Do a right-click on the link above
and select “Copy Link”

We are using cookies for the best presentation of our site. Continuing to use this site, you agree with this.